• Новости
  • Сахара: отопление, канализация, водоснабжение
     

    Главная

    Новости

    Арт-терапия самостоятельно
    Слово « арт-терапия» появилось в отечественном лексиконе сравнительно недавно, примерно с середины 1990-х годов. С этого времени отмечается более активное внедрение разных форм арт-терапии

    Ваз 2107 замена крана отопителя
    На http://saleshop.com.ua/51-ustrojstvo-pola-iz-parketnoj-doski-stati-na-stroitelnom-portale-ukrainy.html – одна из важных ремонтных работ. Ведь данная деталь отвечает за регулировку температуры воздуха

    Тренажеры бубновского для дома купить
    Разработанный в рамках новейшей, совсем нетипичной науки кинезитерапии (практически: исцеление движением) тренажёр доктора Бубновского – действенное средство не только лишь для исцеления, да и для профилактики

    Уличная печь мангал своими
    Ручные инструменты для обработки камня выполняются из качественных легированных сталей. Плюс ручных инструментов в том, что они дешевые, на последний случай их можно заказать в хоть какой кузне. Минус

    Кукла беби бон видео
    Кукла-ребенок, получившая заглавие беби бон отлично подходит для возлюбленной многими девченками игры в дочки-матери. Но ухаживать за этой игрушкой не совсем не сложно, ведь она просит фактически того

    Аренда жилья краснодар без посредников
    Аренда (найм) жилища с каждым годом приобретает все огромную популярность. Но для того чтоб обезопасить себя, функцию сдачи в аренду квартиры необходимо провести по буковке закона. Итак, сдача жилища

    Как делают ножи
    На различных ножевых конференциях временами всплывает тема «Как сделать ножик? ». Естественно, этот вопрос задают не мастера, а обыкновенные люди, обычно не имеющие ни отлично оборудованных мастерских,

    Кухни под заказ москва
    Многие домохозяйки засматриваются на шикарные кухни, которые отличаются не только лишь своим неописуемым внешним обликом, но к тому же многофункциональностью, по этому употребляться их одно наслаждение.

    Потолок пвх
    Обшить потолок планками из ПВХ – дело не очень сложное. Но, все необходимо делать так, как положено и верно укреплять панели из ПВХ на потолок тоже необходимо уметь. Тут есть некие аспекты, познание которых

    Скачать полный прайс-лист, MS Word, архив ZIP

    Скачать полный прайс-лист, MS Word, архив ZIP

    Как к нам проехать?

    Как к нам проехать?

    Житомир.info | Як паперова фабрика допомагала розвивати Житомир, виживала за часів «перебудови» і стала ЖКК

    Олексій Ковтонюк народився в селі Волиця Андрушівського району Житомирської області і після закінчення КПІ був спрямований на роботу в Житомир, на паперову фабрику. Зараз він - технічний директор ТОВ «Житомирський картонний комбінат». Яким було підприємство 40 років тому, як воно виживало за часів «перебудови», чому паперова фабрика - це підприємство-санітар - читайте в інтерв'ю з Олексієм Ковтонюк.

    Яким було підприємство 40 років тому, як воно виживало за часів «перебудови», чому паперова фабрика - це підприємство-санітар - читайте в інтерв'ю з Олексієм Ковтонюк

    - Як давно ви працюєте на цьому підприємстві?

    - З 8 квітня 1977 року. Я вчився в Київському політехнічному інституті, спеціальність - технологія целюлозно-паперового виробництва, і після закінчення інституту за розподілом мене сюди направили. На той час це було вже працююче підприємство, були запущені три основних виробництва: паперовий цех, де виробляли обгортковий папір, цех пакетів і виробництво упаковки для яєць. Перший цех паперової фабрики був запущений в 1962 році - робили обгортковий папір, яка призначалася для споживкооперації, для упаковки промтоварних виробів і харчових продуктів. У 1966 році був запущений цех пакетів, виробничою потужністю 200 мільйонів пакетів в рік, тобто півмільйона пакетів на добу робили, вони призначалися для сипучих харчових продуктів, навіть робили іноді зі святковою печаткою - станом на 1 Травня, до 7 листопада, до Нового року.

    - Скільки людей тоді працювало на підприємстві?

    - Коли тільки запустили - працювало 150 чоловік, через 15 років, коли я вже прийшов сюди працювати, було 480-500 чоловік.

    - На ті часи це не дуже велике підприємство.

    - Паперові підприємства - вони більш енергоємні, але з невеликою кількістю робітників, це ж не верстатне виробництво, як, наприклад, завод верстатів-автоматів або льонокомбінат. До того ж, Паперова фабрика свого часу була найбільш передовим, з технологічної точки зору, виробництвом, тому і кількість обслуговуючого персоналу було мінімальним.

    - Ці підприємства, а також панчішна фабрика, промавтоматика - вони були, якщо можна так сказати, районообразующих, біля них виростали цілі житлові мікрорайони. Коли почав з'являтися мікрорайон біля паперової фабрики?

    - Потрібно розуміти, що це було єдине підприємство в колишньому Радянському Союзі, яке побудувала система споживчої кооперації - Укоопспілка, який занималася заготівельними операціями, виробництвом продуктів харчування, переробкою сільгосппродукції, хлібозаводи. У їх сферу входили також всі ринки. Наше підприємство було першим, яке спеціалізувалося на стовідсоткової переробки макулатури, перше в Союзі. У 1958 році був створений проект (підприємства), в 1959 почалося будівництво. Це був передмістя, місто закінчувався на Смолянці, а тут були землі колгоспу імені 40-річчя Жовтня, розташованого в Станишівка. Вони виділили два майданчики - 4 га під промислове будівництво і 0,5 га через дорогу для житлового будівництва. Там були побудовані дощаті бараки, вони називалися «фінські будиночки», з щитів, а потім вже побудували «гостинку» ( «малосімейку») і потім вже весь цей район ми самі забудовували: було побудовано десять будинків. Крім цього є ще наш будинок на вулиці Гагаріна, 39-а, фабрика його заселила в 1975 році. Тоді кожну п'ятирічку здавався будинок, був план, виділялися централізовано з Києва кошти на соціальний розвиток, давали кошторис, був свій стройучасток і ми будували господарським способом. Садок побудували, їдальню, де зараз кафе, це все будувалося на кошти комбінату. І директор звітував про виконання планів по будівництву. Паперова фабрика активно брала участь в розвитку міста, наприклад, перед Олімпіадою 1980 роки ми фінансово брали участь в розширенні моста на Бердичів. Що стосується транспортної інфраструктури, то мало хто знає що саме наша фабрика в 1978 році електрифіковано тролейбусну лінію від кола на Смолянці до мікрорайону. Там було не тільки наше фінансування, а й реалізація цього проекту здійснювалася зусиллями електриків Папірці. Крім того, ми купили і подарували місту два тролейбуси. Ще, хто пам'ятає, до Олімпіади-80 в Житомирі зацвіли троянди - 20 тисяч кущів троянд були закуплені за кошти нашого підприємства.

    - Пам'ятаєте момент, коли почало все змінюватися, коли почалася перебудова?

    - Після 1985 року по інерції ще кілька років трималися, а в 1989 вже відчули плоди «перебудови»: руйнувався ринок, почали відбуватися якісь незрозумілі процеси, треба було економити. Ми не були готові до цього. І ще в1989 році вийшов закон, який дозволив підприємствам продавати ресурси, призначені для виробництва: верстати, машини, складські запаси для виробництва. Тоді продали будматеріали для третього блоку 100-квартирного будинку, котлован тільки біля фабрики залишився. Розпродавали, бо нічим було зарплату платити, податки. А в 1991 році «вдарила» гіперінфляція, монополісти заднім числом підвищували ціни на енергоресурси - електроенергія і газ, а ти вже ціну заклав, продукцію продав і йдеш в збиток. Ціни на енергоресурси росли на 15-20%, і ніколи наперед це не оголошувалося, ми не знали, що буде. І взагалі тоді не знали що таке гіперінфляція, все сподівалися, що ось сьогодні-завтра все зупиниться і відкотиться назад. З підприємства тоді були начисто вимиті вільні ресурси, ми зупинилися, бо не працювати було краще - не було збитків, не так росли борги.

    - Але паперова фабрика-таки не «померла», як льонокомбінат, хімволокно?

    - Ми ще трошки трималися за рахунок виробництва лотків для яєць: в ці роки почали зароджуватися елементи вільного ринку і нас знайшли покупці з Європи - Болгарія, Македонія.

    - У вас така унікальна продукція?

    - Лотки для яєць - досить вузькопрофільна продукція, виробники яєць шукають ринок. І завдяки тому, що ми стали працювати з валютою, дотягли десь до 1995 року і після цього вже «глухо» зупинилися: скоротили людей, залишили тільки мінімум - охорону, обслуговування інженерних мереж, трансформаторних підстанцій.

    - Але фабрику таки не порізали на металобрухт, як багато підприємств в той час?

    - Ми були дуже близькі до цього. Спочатку, поки Укоопспілка був ще могутньою структурою, деструктивні дії стримувалися. Укоопспілка в радянські часи був державою в державі, у нього було в 25 областях 25 облспоживспілок. У нас був Укоопснабмаш, такий главк під Укоопспілкою, який відав 18 промисловими підприємствами, і вони без рішення правління Укоопспілки нічого не могли робити. І ще було своє КРУ, яке підпорядковувалося голові правління. І якщо б ти тут спробував щось кудись взяти, щось вирізати, то це КРУ швидко б повідомило в прокуратуру. Тому підприємство і збереглося, поки не став розвалюватися Укоопспілка. У Дніпропетровській області, в Запорізькій, Харківській почали збирати колективні збори і вимагати право самим розпоряджатися основними фондами. І ось коли Київ не міг уже це все утримувати, тоді дали право продавати, і ця фабрика була виставлена ​​на продаж.

    - В якому році це було?

    - Я не знаю точно, в 1999 році я поїхав на роботу в Рубіжне. Знаю, що підприємством цікавилися німці, поляки, данці - їх обладнання коштує в цеху з виготовлення літаків для яєць. А тут (в споживспілки) люди звикли вести розмову не як підприємці, а «скільки ви можете вкласти і скільки ви можете дати мені», іноземцям це було незрозуміло. Були й такі, що в оренду пробували брати підприємство.

    - І як знайшовся покупець?

    - Це ви краще Олега Олександровича (Карпеки) запитаєте, як він зважився на цю покупку. Напевно, мав багато ентузіазму і віри в майбутнє, тому що ризик був великий: підприємство мало того, що «лежало пластом», так ще й даху були покриті руберойдом і, простоявши рік-два без ремонту, вони пройшли, залило обладнання. Олег Олександрович почав з того, що ремонтував дахи, потім почали відновлювати підприємство. Знаю точно, що якби Карпека не зайшов на це підприємство тоді, то зараз тут би точно не було б виробництва, а мікрорайон виглядав би як нетрі.

    - Тобто ви поїхали, а вас покликали назад?

    - Так, сказали, що з'явився власник, потрібно допомогти запустити фабрику. Там (в Рубіжному) солідне підприємство, з іноземними інвестиціями, великий комбінат, 2,5 тисячі робітників, один з флагманів на Україні по гофровиробництва (Рубіжанський картонно-тарний комбінат - авт.). Там було цікаво працювати, але була ностальгія: снився Житомир.

    - Коли ви повернулися в кінці 2004 року, фабрика вже почала працювати?

    - Ні, тільки дахи крилися. Запустили першим цех прокладки для яєць, десь в січні або лютому 2005 року випустили першу проклад. Потім почали її рекламувати, а у птахофабрик на той час теж з'явилися нові господарі, вони стали працювати, так і пішло діло. Потів взялися за паперовий цех, це більш «міцний горішок», там потрібно було більше вкладень, а й з цим впоралися Зараз паперовий цех, при проектній потужності в 15 тисяч тонн на рік, випускає 60 тонн. І що дуже відрадно - зберегли профіль підприємства. Це ж не просто паперове виробництво, а підприємство-санітар.

    - В якому сенсі?

    - Я вже говорив, що це перше підприємство в Радянському Союзі, яке почало працювати виключно на макулатурі. Російські про цю макулатуру «руки не бруднили», тому що там багато ресурсів, багато лісу і багато підприємств, які виробляють первинну целюлозу. І вони в гофротару, і всюди давали целюлозу, а це ж ліс. Одна тонна целюлози - це 5 куб. метрів деревини, і її треба зварити, це хімічний процес, там робота з лугом, з кислотами, це навантаження антропогенне на біосферу. А ми ж це все економимо. Я порахував: якщо ми зараз 6-7 тисяч тонн макулатури в місяць переробляємо, то це приблизно 30-35 тисяч кубометрів деревини, а це 100 гектарів лісу в місяць треба було б зрізати, зварити ...

    Я порахував: якщо ми зараз 6-7 тисяч тонн макулатури в місяць переробляємо, то це приблизно 30-35 тисяч кубометрів деревини, а це 100 гектарів лісу в місяць треба було б зрізати, зварити

    - Вам макулатури вистачає для виробництва?

    - А її завжди буде вистачати, тому що чим більше ми виробляємо - тим більше її йде в оборот і вона нам же повертається. Якщо макулатури НЕ буде на українському ринку, то ми її знайдемо на європейських ринках.

    - Тоді ви повинні бути зацікавлені в сортуванні сміття, щоб папір був окремо?

    - Безумовно, ми зацікавлені в сортуванні сміття. Більш того, я знаю, що наше керівництво зараз активно відпрацьовує цей напрямок з житомирськими школами і міською владою. Але що стосується нашого виробництва, то треба розуміти, що у нас є ГОСТ, тобто ДСТУ, макулатура теж йде по маркам: відходи гофрокартону - це одне, відходи паперу - це інше, відходи офсетного друку - це третє, газети - це четверте.

    - Яка макулатура вам підходить?

    - Паперовий цех працює 100% на відходах гофрокартону, це упаковка, а цех литої тари - там відходи газет і поліграфії: журнали, книги. І якщо б не було такого підприємства, то вся макулатура була б на Крошні, на сміттєзвалищі і гнила б там.

    - Переробка дає такий специфічний запах, у вас на території він відчувається.

    - На кондитерській фабриці теж є запах, будь-який запах, який в надлишку, він відчувається. Але будь-яке підприємство перебуває під пильним контролем екологічної інспекції та інших органів. У нас є пронумеровані і зафіксовані точки викидів в атмосферу, точки утворення твердих відходів і скидання води, тобто три види відходів і все контролюється. Той запах, що ви відчуваєте на підприємстві - це запах, грубо кажучи, мокрого паперу, який відчувається на території підприємства і не більше того.

    - Але тим не менше вже майже рік триває скандал з приводу вирубки лісу і забруднення атмосфери.

    - Ми відповіли на всі питання, які були до нас з боку активістів, членів робочої групи. Висновок керівників робочої групи, чиновників міськради - до ЖКК питань по екології немає, земельних претензій також немає. Ми не забруднюємо атмосферу, це все політика. Земельні ділянки на вторинному ринку купили законно і розчистили їх від сухостою в рамках отриманих дозволів. На цьому місці немає капітального будівництва. Огороджена парканом земля буде використовуватися для зберігання екологічно чистої сировини для котлів - тріски. Мені здається, це все - якась політична тріскотня. Може це комусь треба зараз - показувати, що люди у нас такі активні. Ось вони кажуть, що ми тут всі отравляем, але я тут живу з 1972 року, завжди сплю з відкритим вікном ... І ніхто не знає, скільки є довгожителів, які будували цю фабрику. І я вам клянусь - не знаю жодного, який помер від легеневої хвороби. У нас на фабриці зараз працює Цезік Степанчук, 1937 року народження, йому 81 рік, він будував цю фабрику. Ось на силикатном заводі хворіють на силікоз - професійна хвороба, а у нас немає професійних хвороб. І за токсичністю у нас 4-й клас відходів - малотоксичні, до яких навіть немає вимог по спеціальному ізолювання.

    - Можете порівняти роботу на фабриці зараз і 40 років тому, які глобальні зміни відбулися?

    - Покращилися умови праці, підвищилася продуктивність, зросла якість продукції і знизилася енергоємність процесів. У нас сьогодні впроваджені сучасні процеси, їх рівень визнаний міжнародними організаціями, ми впровадили систему ISO 9000 (міжнародні стандарти менеджменту якості - авт.), ISO 14000 - це екологічний контроль. У нас є сертифікат FSC, що підтверджує відповідність міжнародним нормам, що наша продукція може бути допущена до використання для продуктів харчування. Для іноземних споживачів екологічна безпека - принципове питання. А для житомирян - це найкраща гарантія екологічності нашого виробництва.

    Тамара Коваль, редактор Житомир.info

    Як давно ви працюєте на цьому підприємстві?
    Скільки людей тоді працювало на підприємстві?
    Коли почав з'являтися мікрорайон біля паперової фабрики?
    Пам'ятаєте момент, коли почало все змінюватися, коли почалася перебудова?
    Але паперова фабрика-таки не «померла», як льонокомбінат, хімволокно?
    У вас така унікальна продукція?
    Але фабрику таки не порізали на металобрухт, як багато підприємств в той час?
    В якому році це було?
    І як знайшовся покупець?
    Коли ви повернулися в кінці 2004 року, фабрика вже почала працювати?
    Конвекторы Adax Multi — стиль, качество и надежность

    Новинка!
    Конвекторы Adax Multi  — стиль, качество и надежность

    Flores Dual — настенный газовый котел с проточным газообменником

    Flores Dual  — настенный газовый котел с проточным газообменником

    Guess Who designed it
    ©

    2005 Салон «Сахара»
    ЧП Бондарь Олег Михайлович

    ул. Прохоровская, 37, Одесса, Украина
    Телефон/факс: +38 (048) 711–18–75
    E-mail: [email protected]